Учителем не кожен може бути,
Не кожне серце вміє говорить...
Учитель лише той, хто вміє чути,
Окрилити, навчити і любить.
Тендітну душу ласкою зігріти
І добротою ниву засівать,
Безмежно, щиро цілий світ любити
І дітям усього себе віддать.
******************************************************
...Дзвенить дзвінок. Учитель в клас крокує
З журналом під рукою на урок.
Любові в його серці не бракує
Для тих очей дитячих, як зірок,
Що з свого світу в душу заглядають,
Чекаючи уваги й теплоти.
Й на те, про що очей зірки питають,
Учитель має честь відповісти!
Що ж можемо в святковій ейфорії
Учителям сказати щиро знов?
Спасибі за дитячі світлі мрії!
Подяка вам, шановні, за любов!
Тетяна ЧОРНОВІЛ
******************************************************
Пролітають роки, довго тягнуться миті...
Скільки їх відійшло, скільки вже пережито.
Забувається зле, марнослав’я минає,
Залишається те, що серця зігріває.
Непомітно зерно засівається в душі –
Вчителі – сіячі, а рілля – їхні учні.
І отак – без кінця, і отак – день за днем
Йдуть за плугом вони віковічних проблем.
Бур’яном пророста безтурботність дитяча,
Збайдужілість черства і наївність ледача,
Та надія свята вчителів не зникає –
Життєдайне зерно у ріллю западає.
І хоча промине і не рік, і не два –
У посивілі скроні заб’ються слова:
Ви пробачте нам те, чого ми не уміли,
Ви пробачте за те, чого ми не хотіли.
Ми пригадуєм Вас, розуміємо слізно –
Для подяки час Є, для подяки не пізно.
Ми вклоняємось Вам за усі покоління,
За зернину в душі, за проросле насіння.
******************************************************
Що перша заповідь учителя – любити!
Це, перш за все, життя,
Бо в ньому жити:
Посіяти, плекати і радіти;
І знати, що добро росте,
Що вклав ти частку серця
В це створіння
І мудрість й душу,
Тільки май терпіння,
Бо довго проростає те зерно,
Воно ж бо вічне,
В терніях воно.
А друга заповідь учителя – любити!
З натхненням діяти, творити,
Шукати і знаходить сходи,
І підійматись до зірок,
А кожним кроком є урок.
Ще й третя заповідь учителя – любити!
З своєю совістю дружити,
Щоб час пройшов
Й лови себе на слові:
Дорога вчителя вся виткана з любові!
******************************************************
Яким повинен бути вчитель? Я не знаю,
Та ось портрет його як уявляю:
Він добрий, щирий і з великим серцем,
І чесний, мов прозоре й чисте скельце.
Він першим наших діток зустрічає,
Всьому, що знає, поступово їх навчає:
Знаходить до дітей завжди підхід,
І завжди має щось цікаве, власний хід
На кожному уроці і занятті
З таким учителем навчатися нескладно!
Такого вчителя всі б поважали учні,
У нього мова гарна, милозвучна.
Він справжній ерудит, багато знає,
Він аргументами дітей переконає.
А не образами чи криком істеричним,
Він до дітей не ставиться скептично!
Мов Прометей, він діток надихає,
Він так захопливо про все розповідає,
Що очі діток світяться зірками,
А ще він - люблячий, мов тато або мама.
Мій вчитель працелюбний, наче бджілка,
Він допускає й визнає помилки,
Вимогливий порадник, не тиран,
Сучасний та величний. Він – титан!
Він не чекає плати чи подяки,
Підтримує дітей завжди всіляко,
Він для дітей найкращий в світі друг,
Бо має він талант і сильний дух.
Він в ногу з часом впевнено крокує,
Ні сил, ні вмінь йому ніколи не бракує,
Він – приклад для дітей, кумир, взірець,
Володар скарбу він – дітей сердець!
******************************************************
І збоку цей день виглядатиме раєм...
Цілунок залишить Господь на чолі...
За те, що ми інколи навіть згораєм,
Щоб світ засвітився...Бо ми - вчителі...
А світ, він нерідко літає й на мітлах.
І ми в нім буваєм і добрі, і злі.
Не знаю, в чім пафос...Не воїни світла.
Ми світимось просто...Бо ми - вчителі...
******************************************************
Блаженний день, коли зробив ти вибір
Служінню дітям присвятить себе:
Нагодувати їх духовним хлібом,
Зерно в душі посіяти святе.
Хто сіє і хто жне — радіти будуть разом,
Але без сіячів не буде зовсім жнив.
І вивчена з дітьми одна біблійна фраза
У їх житті багато зробить див.
Підручники, конспекти і малюнки,
Журнали, списки, бесіди, батьки,
Проблеми, навантаження, стосунки,
Сміливі мрії й перші помилки —
Учительським все серцем пережито
У мріях, у думках, у почуттях
І Господу розказано в молитвах,
І все це стало напрямом життя.
Дитяче серце — у твоїх долонях,
Допитливе, відкрите і просте,
Тобі довірив Бог його наповнить
Святим зерном, що згодом проросте.
І стане нивою зеленою з роками,
І принесе багатий урожай!
Ти сій і там, де не земля, а камінь,
Сій щедро і тоді, коли буває жаль.
Твої усі недоспанії ночі —
Це кожної дитини майбуття.
Коли на тебе схожим бути хтось захоче —
Ти недарма прожив своє життя.
Якщо ти ще не бачиш результатів,
То май тверду у серці віру в те,
Що Бог завжди буде благословляти
Усе те добре, що посіяв ти в дітей.
Живи, як вчиш, учи, як Боже Слово,
Люби свій труд, як найцінніший дар,
Ти для дітей — як зірка світанкова,
Вони для тебе — як святий нектар.
Ти особливий трудівник у Бога,
Ти вибраний із тисячі один,
Щоб показати дітям ту дорогу,
Яка веде в Новий Єрусалим.
І ти не маєш права не радіти,
Не бути вдячним Богу без кінця,
Що присвятив себе служінню дітям
Єдиного Небесного Отця.
******************************************************
Покликання наше — навчати.
(Це хобі — писати вірші).
На крила дітей піднімати,
Бо вчитель — це скульптор душі.
Він ласкою мусить зігріти,
Добром напоїти серця,
І вірно, безмежно любити.
Ось вчительська мудрість уся.
Немає коментарів:
Дописати коментар