Батьківські збори

Батьківські збори — одна з основних форм педагогічного всеобучу батьків, найбільш визнана традиційна форма спілкування з ними.

Збори бувають загальношкільні та класні. На загальношкільних, які проводяться два рази на рік, батьків ознайомлюють з планом навчаль­но-виховної роботи школи, заслуховують звіти про роботу ради голів батьківських комітетів, накреслюють заходи по поліпшенню виховної діяльності школи І сімї. Класні збори проводяться 5—8 разів на рік. На них аналізують Питання навчання і виховання даного колективу учнів, підводять підсумки навчально-виховної роботи, обговорюють шляхи виконання єдиних вимог учителя і батьків до дітей.

За змістом батьківські збори поділяються на:

організаційні (проводяться на початку навчального року);

підсумкові (кожної чверті та в кінці навчального року);

збори за тематикою педагогічного всеобучу (вивчення досвіду ви­
ховання, ознайомлення з педагогічними рекомендаціями, пам'ятками,
алгоритмами, порадами, виставками тощо),

За формою проведення збори бувають: лекції, бесіди, диспути, прак­тикуми, семінари, усні журнали, круглі столи тощо.

Практикується проведення спільних зборів батьків і учнів. Напри­клад, учитель відчуває, що не всі діти відповідально ставляться до вико­нання громадських доручень. У даному випадку доцільно провести своєрідній звіт членів самоврядування класу перед учнями і батьками і поговорити про те, хто і як виконує громадські доручення. Діти розпо­відають, як вони їх виконують: "Василько — витівник, кожної перерви придумує і проводить з нами цікаві ігри". "Коля — квітникар, добре до­глядає за квітами" тощо.

Присутні на зборах батьки взнають про життя класу, про те, яку роль відіграє їхня дитина в ньому, відчувають ставлення до неї одно­класників. Гадаємо, що учителю не варто коментувати такі звіти: для батьків вони зрозумілі, а діти вчаться аналізувати свою роботу, оціню­вати дії і вчинки товаришів, критично ставитися до себе.

Важко передбачити всі можливі варіанти проведення батьківських зборів, їхню тематику найчастіше підказує саме життя, інтереси і потре­би класного колективу. Разом з тим планувати роботу потрібно так, щоб батьки (ніби переходячи з дітьми з класу в клас) засвоювали систе­матичний курс необхідних знань про виховання дітей в умовах сімї, а батьківські збори щоб стали для них уроками родинного виховання. Те­матика їх доводиться до відома батьків на організаційних зборах.

В останні роки справедливо критикують формальний характер батьківських зборів, присвячених, як правило, підведенню підсумків успішності за чверть. Не допускати таких зборів — турбота не тільки класовода, але і батьків. Всі заняття з педагогічного всеобучу вони по­винні готувати і проводити разом, як однаково зацікавлені союзники.

Вдало проведені збори активізують батьків, тому для успіху у цій важливій справі педагогам необхідно навчитися формувати громадську думку батьківського колективу.

Щоб збори пройшли результативно, їх треба готувати заздалегідь. Для цього класовод підбирає статті, педагогічні завдання, пропонує ко­мусь поділитись досвідом виховання, готує необхідні виставки, анкети, пам'ятки, алгоритми тощо. Поточні оцінки, зошити з контрольних робіт та іншу необхідну інформацію про учня радимо покласти батькам на парту, за якою сидить їхня дитина.

Щоб привчити батьків до систематичного читання педагогічної літератури, яка сприятиме підвищенню їх педагогічної культури, радимо на батьківських зборах практикувати обговорення актуальних статей і педагогічних ситуацій. З цією метою можна скористатись рекомендова­ною літературою, а також матеріалами журналу "Початкова школа" та газетами "Сім'я", "Наша дитина" тощо.

Ефективність зборів у значній мірі залежить і від педагогічно доцільного, продуманого виступу вчителя перед батьками. У ньому кла­совод повинен емоційно, доступно і просто розкрити тему; теоретичні положення вміло проілюструвати прикладами з життя класного колек­тиву, народної педагогіки, літературних джерел, досвіду роботи інших класів. В кінці доцільно підвести педагогічно обґрунтований підсумок і дати рекомендації. Добре, якщо вчитель запропонує батькам список літератури з даної теми, а ще краще — організує Спільно зі шкільною бібліотекою виставку рекомендованих книг, журналів, статей.

ТЕМА 1. ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ

(Перші батьківські збори уже укомплектованого 1-го класу слід провести у травні на базі дитячого садка або школи).

1. Обговорення педагогічної ситуації.

  2. Виступ учителя.

3. Демонстрування вис­тавок.

4. Анкетування батьків.

Обговорення педагогічної ситуації. Прийшов хлопчик у перший клас. Читає досить вільно, рахує до ста, розв'язує арифметичні задачі на до­давання і віднімання, словниковий запас багатий — ніби все в порядку. Але проходить перших два місяці навчання, і його мати починає скар­житись учителю: "Не знаю, що робити з сином. Ми його так готували до школи, стільки з ним працювали, а похвалитись успіхами не можемо. Головне — зовсім не хоче вчитися. Іграшки таємно носить у портфелі, не дивлячись на те, що я давно їх у нього відібрала і заховала.

Що можна сказати про готовність хлопчика до школи?

Яку помилку допустили батьки, готуючи сина до школи?

Виступ учителя. В час відродження і розбудови національної систе­ми освіти початкова школа покликана забезпечити загальний розвиток дитини; формувати у молодших школярів уміння впевнено читати, пи­сати і лічити, користуватися книжкою та Іншими джерелами інформації; формувати загальні уявлення про навколишній світ; сприяти засвоєнню норм загальнолюдської моралі та особистісного спілкування, основ гігієни, виробленню трудових навичок. Тому важливим завданням в період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, го­товності трудитися (звичайно, на рівні, доступному шести-семирічній дитині); формування правильних моральних уявлень, готовності поділи­тися, поступитися, прийти на допомогу. Обізнаність з моральними нор­мами, які визначають людські взаємини, здатність дотримуватись пра­вил поведінки в колективі — надійний компас для новачка в новому се­редовищі.

Готовність дитини до школи вчені умовно поділяють на загальну, Інтелектуальну і психолого-педагогічну [17].

Одне з першочергових завдань сім’ї у забезпеченні загальної готов­ності дитини до школи полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Сюди входить також і піклуван­ня батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження.

Інтелектуальна готовність забезпечується оволодінням най­простішими формами мислення (поняттями, судженнями, умовиводами); мислительними операціями (аналізом, синтезом, порівнянням, узагаль­ненням); розвитком допитливості, ініціативи, самостійності, уміння логічно мислити; формуванням умінь і навичок навчальної діяльності (планувати роботу, працювати в певному темпі та ін.).

Розумова готовність дитини до школи передбачає також певний рівень сформованості вміння слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час виконання завдання, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання незрозуміле, оцінювати свою ро­боту, досягати бажаних результатів.

Велике значення для успішного навчання має правильність мовлен­ня. Дитина повинна говорити виразно., правильно будувати речення, послідовно висловлювати свої думки.

До початку навчання у школі майбутні першокласники мають ово­лодіти такими поняттями: "більше", "менше", "однаково", "стільки ж", "короткий і довгий", "старший і молодший"; вміти порівнювати най­простіші множини предметів (геометричні фігури, фрукти тощо).

Значне місце в дошкільному вихованні повинен зайняти діловий на­стрій дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формуван­ня її психологічної готовності до навчання. Батькам треба пам'ятати, що головними у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохо­чення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; постійно пере­конувати, що навчання в школі — це серйозна праця, в результаті якої дитина дізнаватиметься про щось нове. Ні в якому разі не варто заляку­вати труднощами, що можуть виникнути у процесі навчання.

Пам'ятаючи про те, що в школі часто буває робота нецікава, але важлива, яку потрібно виконувати, слід привчати дитину підкорятися слову "треба", свідомо розбиратися у своїй позиції ("хочу" і "треба"). Варто поступово формувати уміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленої справи, не засмучуватись невдачею.

Готуйте дитину жити і працювати в колективі ровесників. Пам'ятай­те, що особливі труднощі відчувають учні, які ростуть в сім'ї одинаками.

Демонстрування виставок:

а)            рекомендованої літератури для батьків: 3, 4, 7, 12, 19, 26, ЗО, 44;

б)            підручників і навчальних приладь  (олівці,  трикутник,  фарби,
пензлик, альбом, різнокольоровий папір, нотний зошит тощо);

в)            шкільного одягу і взуття;

г)             господарського куточка (голка, нитки, ножиці, клей тощо).

(Для початкуючого вчителя радимо такі виставки підготувати на перші збори у перші дні навчання дітей в школі).

Бажано вручити кожному батькові, як радить Ш.О.Амонашвілі [4], листа майбутньому першокласнику від першого учителя. Він може бути орієнтовно такого змісту:

Добрий день, дорогий    

Я твоя перша учителька. Звати мене Надія Іванівна. Поздоровляю тебе — ти ідеш у школу. Сподіваюсь, що ми з тобою станемо добрими друзями. Ти будеш товаришувати з усіма дітьми в класі. Школа у нас велика. Ти уже дорослий, і тому сам повинен знайти свій клас. Запам'ятай, як це зробити. Як тільки піднімешся по сходинках головного входу, побачиш стрілки. Стеж за ними, і вони приведуть тебе в твій клас. На дверях його намальована ластівка. А якщо все-таки заблудишся — не бійся, тобі допоможуть знайти дорогу старші учні, - які чергуватимуть у коридорі.

Я чекатиму на тебе в класі, буду рада з тобою познайомитись!

                                                                                                       Твоя перша учителька,

Анкета для батьків майбутніх першокласників.

Ім'я і прізвище дитини.

Чи вміє ваша дитина читати?

Чи вміє писати?

Чи вміє ваша дитина рахувати?

Якими ласкавими іменами називаєте малюка в сім'ї?

Особливості характеру дитини (уважність, спостережливість, цікавість, збудливість,    дисциплінованість та Інші якості

Який у неї слух, зір?

Які захворювання перенесла дитина в дошкільному віці?

Ім'я та по батькові батьків, освіта. Де і ким працюєте?

Хто, крім батьків, бере участь у вихованні дитини?

 Скільки дітей у сім'ї?

ТЕМА 2. ВАША ДИТИНА СТАЛА ШКОЛЯРЕМ

(організаційні збори, котрі проводять в перший тиждень навчання)

1. Виступ класовода.

 2. Анкетування батьків.

 3. Виступ вихователя групи продо­вженого дня.

 4. Вибори батьківського комітету.

 5. Вручення пам'яток.

Виступ класовода. Привітання з початком навчання дітей у школі. Знайомство з батьками. Ознайомлення з умовами школи, контингентом учителів та учнів. Режим життєдіяльності першокласника в школі. Нав­чально-виховні завдання на рік.

У першому класі учні повинні навчитися читати словами (окремі слова — за складами) невеликі зв'язні тексти зі швидкістю 20-30 слів за хвилину; розуміти прочитане; знати букви алфавіту та звуки, які вони позначають на письмі; вміти виконувати звуковий та звуко-буквений аналізи слів; списувати слова і речення; записувати на слух склади, сло­ва і речення, вимова яких збігається з написанням: складати усні розповіді за малюнком, побаченим, за аналогією знайомляться з основними елементами книги (обкладинка, корінець, сторінка), вчаться користуватися закладкою.

Першокласники мають вміти додавати, і віднімати в межах 10; чита­ти і записувати числа до 20; розв'язувати прості задачі на одну дію; розпізнавати круг, трикутник, квадрат; вимірювати довжину відрізка і будувати відрізок заданої довжини.

Учні першого класу вчаться добирати необхідне обладнання до за­нять, правильно сидіти під час читання і письма, користуватися нав­чальним приладдям. Вони повинні вміти виділяти в предметах певні ознаки (розмір, форму, колір, смак тощо), порівнювати об'єкти за зовнішніми ознаками перевірити роботу шляхом зіставлення зі зразком. оцінювати її за орієнтирами, даними вчителем.

Для отримання Інформації про сім’ю першокласника та умови сімей­ного виховання доцільно запропонувати батькам анкету такого змісту:

Запишіть дані про вашу дитину: прізвище, ім'я, по батькові; рік, число і
місяць народження; місце проживання.

Чи відвідувала дитина дитсадок? Чим любить займатися?

З ким у сім'ї більше дружить {з бабусею, дідусем, братом, сестрою)? З ким
товаришує із ровесників?

Чи є в сім ї бібліотека ?

Чим можете допомогти класові?

Повідомте дані про себе: прізвище, ім'я та по батькові, рік народження.
освіта, де І ким працюєте.

Виступ вихователя групи продовженого дня. Розкриття завдань, зміс­ту, форм і методів організації навчально-виховної роботи в груш продо­вженого дня. Характеристика режимних моментів групи (прийом дітей, спортивна година, обід, сон, прогулянка на свіжому повітрі, заняття за інтересами. клубна година). Матеріальне утримання дітей у групі.

Вибори батьківського комітету. Батьківський комітет - колектив­ний орган. Він виконує такі функції: сприяє школі у здійсненні мети і завдань національного виховання; залучає батьків до активної участі в житті класу, школи: зміцнює зв'язки з громадськими організаціями; по­переджує дитячу бездоглядність і правопорушення: організор - є дозвілля дітей і батьків; відвідує сім’ї учнів і разом з класоводом надає їм допомо­гу у вихованні дітей.

Класний батьківський комітет обирають або переобирають на орга­нізаційних зборах. Він працює під керівництвом класовода. При комі­теті можуть бути створені різноманітні комісії (навчальна, культурно-масова, спортивна та ін.). Очолює його голова батьківського комітету.

Для того, щоб батьківський комітет був діяльним, учителю варто з особливою увагою ставитись до підбору його складу. Бажано, щоб це були батьки з діловими моральними якостями, які бажають допомогти класові і школі в організації навчально-виховного процесу.

Пам'ятка для батьків першокласників.

і. На прикладах. взятих з життя, демонструйте дітям зразки чесного вико­нання обов'язку перед суспільством і сім'єю.

2.            Відвідуйте збори і заняття для батьків. Ми постараємося, щоб вони стали
для вас доброю школою організації сімейного виховання.

Виділіть школяреві постійне робоче місце.

Привчайте учня до охайності, дбайливого ставлення до шкільного майна і
навчальних посібників.

Щоденно цікавтесь успіхами дитини в школі (питайте: "Що цікавого було сьогодні в школі? Про що ти дізнався, чого навчився? Чи похвалила тебе вчитель­ка? За що?" замість традиційного "Чи з'ів все те, що я дала тобі до школи? Не то­варишуй у Миколою, бо він поганий хлопчик.. Радійте успіхам малюка, допома­гайте йому, але пам'ятайте, що допомога і контроль не повинні бути муштрою, моралізуванням. Головне — підтримуйте Інтерес до навчання.,

Сприяйте томі, щоб дитина брала участь у заходах, що проводяться в
класі або школі.

Намагайтесь вислухати дитину до кінця. Поділитися своїми враженнями
— природна потреба малюка.

Організовуйте дозвілля дитини, надавайте їй змогу ходити в кіно, театр,
на виставки тощо; привчайте слухати музику, читати художню літературу;
підтримуйте інтерес (до техніки, образотворчого мистецтва і фізкультури.

Систематично привчайте малюка бо праці.

       10. Пам'ятайте, що тільки разом зі школою можна добитися бажаних ре­зультатів у вихованні і навчанні дітей. Учитель — ваш перший порадник і друг. Радьтеся з ним, підтримуйте його авторитет. Зауваження щодо роботи учителя висловлюйте в школі, на зборах. Не робіть цього в присутності дітей.

ТЕМА 3. МОЛОДШІ ШКОЛЯРІ. ЯКІ ВОНИ?

1. Анатомо-фізіологічні  особливості учнів початкових класів.

2. Розвиток пізна­вальних процесів.

3. Формування особистості молодшого школяра.

Молодший шкільний вік — це період життя дитини з 6 до 10 років. В цей час відбувається зміна провідного виду діяльності: місце гри посту­пово займає навчання.

Кістково-сполучний апарат дитини відзначається гнучкістю, в кістках ще багато хрящової тканини. На це треба зважати, щоб запобіг­ти можливому викривленню хребта. У першокласників повільно розви­ваються дрібні м'язи кисті. Через це вони недосконало координують ру­хи, відчувають значні труднощі в оволодінні графічними навичками.

Діти в цьому віці дихають частіше, ніж дорослі. Для підтримання їхньої працездатності важливо, щоб у приміщенні було чисте повітря.

Під впливом навчання у молодших школярів поряд з мимовільним запам'ятовуванням розвивається довільна пам'ять, яка відіграє провідну роль в оволодінні знаннями. Діти частіше вдаються до спеціальних прийомів запам'ятовування: смислового групування матеріалу, поділу тексту на частини, складання плану прочитаного тощо, Без спеціально­го керівництва розвитком пам"яті молодші школярі використовують найпростіший спосіб довільного запам'ятовування — переказ.

Мислення першокласників конкретно-образне, однак гад впливом навчання у його структурі зростає роль абстрактних компонентів. Це виявляється в здатності аналізувати і узагальнювати, розв'язувати де­далі складніші пізнавальні й практичні задачі, висловлювати власні судження, міркувати.

Інтенсивно збільшується словниковий запас школяра, зростає кількість слів у реченнях, кількість речень, удосконалюється їх синтак­сична будова. Тому так важливо привчати дітей висловлюватися чітко, зрозуміло, говорити у відповідному темпі, контролювати своє мовлення,

Увагу першокласників психологи характеризують як мимовільну, нестійку. Діти активно реагують на нове, яскраве і незвичне, часто від­волікаються від роботи. Розвиток довільної уваги здійснюється успішно шляхом включення учнів у навчальну діяльність, створення належних умов для цілеспрямованої роботи, за яких вони привчаються самостійно формулювати мету діяльності і керуватися нею під час виконання.

Процеси гальмування починають переважати над процесами збуд­ження, що створює важливі передумови для формування певних вольо­вих якостей: здатності проявити зусилля з метою подолання труднощів, утриматися від небажаних вчинків, контролювати І оцінювати себе.

Учні початкових класів характеризуються підвищеною емоційною вразливістю. Тому гак важливо у процесі спілкування враховувати внутрішній стан дитини, розумно застосовувати заохочення і покаран­ня, вміти володіти словом.

Виступаючи з доповіддю в Інституті спеціальної педагогіки, Януш Корчак продемонстрував у рентгенівському кабінеті серце хлопчика, який злякався нової обстановки. Поставивши його на мить перед рент­генівським апаратом, відомий педагог звернувся до слухачів: "Дивіться і запам'ятовуйте. Тоді, коли гніваєтесь і коли ви втомилися, коли діти стають нестерпні і виводять вас із себе, коли ви сердитесь і кричите, ко­ли в нападі гніву ви хочете покарати, згадайте, що так виглядає і так реагує серце дитини"

ТЕМА 4. РЕЖИМ ДНЯ ПЕРШОКЛАСНИКА

(збори-лекція)

1. Значення режиму дня « житті людини.

2. Характеристика основних режимних моментів та педагогічні вимоги до них.

 3. Чи можливі відхилення від режиму?

Дитина пішла у перший клас. Це радісна і хвилююча подія, але, ра­зом з тим, і додаткові складності. Відбувається зміна провідних видів діяльності: місце гри поступово займає навчання. Нові обов'язки вима­гають від дитини зібраності, затрат духовних і фізичних сил. Ось чому так важливо до найдрібніших деталей продумати розпорядок дня шко­ляра, раціонально організувати його побут.

На необхідність дотримання режиму дня вказують психологи, лікарі, підкреслюючи, що це важливий засіб збереження нормальної працездат­ності учня. Відомий фізіолог І.П.Павлов вважав, що, дотримуючись пев­ного розпорядку дня, ми допомагаємо роботі нервових клітин, за­побігаємо виснаженню нервової системи, перевтомі.

В режимі дня багато залежить від індивідуальних особливостей ди­тини, умов життя: але основні рекомендації гігієністів, психологів і педа­гогів повинні бути виконані. Розглянемо робочий день першокласника.

Підйом. Ранок у багатьох сім'ях проходить напружено, особливо годі, коли дорослі поспішають на роботу. Батьки час від часу покрику­ють на дитину, підганяють її. Щоб цього уникнути, важливо пам'ятати одну очевидну Істину: вчасно встати - - вчасно лягти. Якщо дитина привчена рано лягати спати, звечора готувати все необхідне до занять, то особливих труднощів у дотриманні даного режимного моменту не відчуватиметься. Привчайте малюка вставати зразу (затяжний підйом породжує млявість), вітатися з матір'ю, батьком та всіма рідними.

Робочий день школяра, як правило, починається з ранкової гімнас­тики. Зарядка тонізує нервову систему, поліпшує роботу серця, легень, сприяє гарній поставі. Перед її проведенням бажано добре провітрити приміщення можна увімкнути музику. Ранкова гімнастика закінчується водними процедурами: обтиранням, обливанням.

Після гімнастики і ранкового туалету — сніданок. Дитині потрібен повноцінний сніданок, оскільки попереду — напружена розумова праця. Нехай вона з’їсть і гарячу страву, і чай, і фрукти. Як правило, щось діти їдять з апетитом, чогось вони не люблять, а дещо взагалі не вживають. Прислухайтесь до цього. Такі переваги не завжди є виявом дитячих ка­призів. Іноді це потреба організму, з якою не рахуватися не можна. По­просіть дитину допомогти прибрати зі столу, помита посуд.

Дорога по школи. З дому слід виходити завчасно, іти енергійно. Ви повинні показати дитині найбезпечніший шлях до школи, час від часу нагадувати про дотримання правил вуличного руху.

Ранок закінчився. Діти пішли у школу. Почався робочий день. Яким він буде, в значній мірі залежить від того, як пройшов ранок. Пам’ятайте: все, що дитина може, вона повинна виконати сама: зробити зарядку, старанно застелити ліжко, помитися, одягнутися, вчасно вийти з дому. Це важлива умова виховання самостійності.

Враховуючи той факт, що на базі класу шестиліток функціонує клас-група. тобто з учнями працює два вчителі: один веде уроки, а другий - групу продовженого дня, характеристика наступних режимних моментів (обід, післяобідній відпочинок, заняття за інтересами) стосується лише батьків, діти яких не відвідують групу продовженого дня.

Обід. Бажано, щоб він складався з трьох страв. Вживання лише дру­гої страви нерідко призводить до захворювання органів травлення. По­радьтеся, як краще накрити стіл, адже гарно сервірований стіл поліпшує апетит. Сідаючи обідати, дитина має переодягнутися, помити руки, а після обіду — помити посуд, навести порядок на кухні.

Для відновлення зниженої на кінець першої половини дня працез­датності доцільний активний відпочинок (прогулянка, рухливі ігри та розваги). Молодшим школярам рекомендують перебувати на свіжому повітрі не менше трьох годин в день. Це необхідно для того, щоб дитина росла здоровою. Але, як показує практика, гак відпочиває лише третина учнів. Причини різні: не дозволяє мама, дитина не встигає виконувати домашні завдання, займається в гуртку чи секції. Тому такі діти швидше втомлюються, гірше працюють, частіше хворіють.

Для шестирічних першокласників важливий і пасивний відпочинок - денний сон протягом години.

Підвечірок. Дитина може випити склянку молока чи соку з булоч­кою, з’їсти сирі овочі, фрукти. Після цього слід приступати до виконання домашніх завдань. Нагадаємо, що першокласникам не даються завдання додому, тому в цей час вони можуть малювати, ліпити, читати книжку, вирізати, тобто займатися улюбленими справами.

Кожній дитині необхідно мати постійне робоче місце. Раціонально обладнаний куточок сприяє зосередженості, а звичка підтримувати в ньому порядок виховує почуття відповідальності.

Для учня бажано виділити окрему кімнату. Якщо ж такої можли­вості немає — затишне місце біля вікна. Стіл ставлять так, щоб світло падало зліва. Праворуч від стола розміщують етажерку або прикріплю­ють полицю для книжок. Основна вимога до обладнання робочого місця - меблі повинні відповідати зросту школяра. Висота стільця має бути такою, щоб нога всією ступнею торкалася підлоги, висот стола — 55 — 65 см (для дітей зростом 120 — 150 см).

Якщо в сім’ї двоє школярів, то робоче місце слід обладнувати для кожного окремо. Безпосередня близькість робочих місць розпорошує увагу дітей, тому доцільно, щоб вони знаходилися поблизу і в той же час Ізольовано. Тоді кожен зможе займатися своїми справами.

Важливо подбати і про колірне оформлення кімнати. Добре, коли переважають теплі і спокійні тони (коричневий, жовтий, зелений). Оранжевий і червоний кольори в цілому мають збуджувальний ефект, але на невеличких ділянках поверхні стимулюють загальну активність учня. В робочому куточку школяра мають знайти місце і квітка, виро­щена дитиною, і малюнок чи аплікація, зроблені власноручно, і розклад уроків. Радимо час від часу обновляти інтер'єр куточка.

Одне з найважливіших питань в обладнанні робочого місця школяра — забезпечення правильної пози при сидінні. Учень має глибоко сидіти на стільці, спираючись попереково-кряжовою частиною хребта на спин­ку. Голова — у вертикальному положенні або трохи нахилена вперед (під кутом не більше 15°). Тулуб теж трохи нахилений уперед, пе­редпліччя вільно лежать на столі. Плечовий пояс розміщений горизон­тально. Ноги повною ступнею спираються на підлогу чи підніжку,

Відстань від очей до предметів, які розглядаються, має становити ЗО - 35 см. Верхню частину книги трохи підняти за допомогою підставки.

Забезпечити правильну позу при читанні та письмі допомагають такі вправи: "Володю, нахились праворуч, тепер ліворуч. Сядь прямо. Ось при такому положенні тулуба треба писати", "Нахились, Марійко, вперед. Постав правий лікоть на парту. Тильною стороною долоні виз­нач відстань від підборіддя до зошита".

Важливо виробній у першокласника звичку правильно тримати ручку. Ручку слід тримати трьома пальцями: великим, вказівним і се­реднім, на відстані 1 — 1,5 см від кульки. Вона має проходити біля згину першого суглоба великого пальця та третього суглоба вказівного, кінець спрямований на праве плече. Якщо підняті! вказівний палець, то ручка тримається великим і середнім.

Безпосередньо перед письмом варто, на перших порах, простежити, чи правильно лежить зошит. Нижній лівий кут його повинен співпадати з серединою грудної клітки дитини. Права рука перпендикулярна до верхнього краю зошита, а відстань від стола до грудей дорівнює ширині затиснутого кулачка.

Вам. батькам, корисно перший місяць посидіти з дитиною — не по­руч, а поблизу. Подбайте, щоб малюк не відволікався під час роботи, правильно поклав книжку чи зошит, не сутулився, сидів у зручній йозі

Важливо привчати дитину до порядку на робочому місці. Кожна річ? повинна мати своє місце. Пенал з ручкою і олівцями — посередині, ліво­руч — усе, що потрібно для роботи. Тут же підставка для читання.

Як домогтися виконання дітьми вищезгаданих вимог? Умова одна: не шкодуючи часу, привчайте малюка виконувати те, що ви вимагаєте від нього. Син чи донька засвоять це досить швидко тоді, коли дорослі Кожен раз і однозначно будуть реагувати на їхні вчинки. З другого боку, важливо похвалити дитину за кожен, навіть і  незначний успіх: "Ти сьо­годні значно краще тримаєш ручку і сутулишся менше. Молодець.

Настає вечір. Вдома збирається вся сім'я. Поспілкуйтеся з дитиною. Поцікавтеся, як пройшли уроки в школі, що нового дізналася, розпи­тайте про життя класу. Все це зближує вас з дітьми, сприяє взаєморо­зумінню.

Телевізор. У кожній сім’ї ставлення до нього різне: від категоричної заборони дивитися телепередачі до довготривалого "сидіння" перед екраном - Зробіть так: перегляньте програму телепередач на наступний тиждень, відберіть найцікавіші, які будуть дивитися діти

Зауважимо, що лікарі та психологи радять дивитися передачі не частіше трьох разів на тиждень, причому сумарна тривалість не повин­на перевищувати шести-семи годин. Практикуйте колективний перегляд окремих телепередач з наступним їх обговоренням.

Вечеря має бути легкою і становите не більше 20% денного раціону. Молоко, овочі, фрукти та інша легкозасвоювана їжа повинні складати основну частину вечірніх страв

Вільний після вечері час школяр може використати на свій розсуд: допомагати батькам, гратися, слухати радіо тощо. Простежте, щоб діти не гралися в рухливі ігри, не слухали розповіді про страшні події.

Перед  сном дитина має скласти в ранець все, що необхідно до занять, провітрити кімнату, помитися, почистити зуби, якщо є можливість - прийняти душ (але обов’язково помити ноги), постелити постіль, поба­жати усім доброї ночі.

Сон. Першокласника рекомендують вкладати спати не пізніше 21.00. На жаль чимало дітей порушує цей режим. Скорочення ж тривалості сну, як відомо, сприяє виснаженню нервової системи, ослабленню здо­ров'я. Малюк стає збудженим, неуважним. Щоб забезпечити достатньо глибокий сон, необхідно привчати дитину лягати спати І вставати завж­ди в один і той самий час; практикувати перед сном 20 — 30-хвилинні прогулянки на свіжому повітрі: спати, в міру можливості, при відчиненій кватирці і. звичайно, на окремому ліжку.

Таким чином, ми охарактеризували режим дня першокласника. Ви­никає питання: чи можливі відхилення від режиму? Звичайно так. Адже ми підкреслили, що режим — поняття умовне. Кожна дитина — це на­самперед людина з притаманними їй індивідуальними особливостями, рисами характеру. Тому розумні відхилення від режиму, звичайно, до­пустимі, але ви повинні завжди дбати про те, щоб сприяти дотриманню учнями основних режимних моментів: глибокий і міцний сон. пов­ноцінне харчування, достатнє перебування на свіжому повітрі, забезпе­чення загального розвитку дитини тощо.

Орієнтовний режим дня для учнів початкових класів.

7.00 — 7.30 — пробудження, підйом, ранкова гімнастика, водні процедури, ранковий туалет, прибирання ліжка

7.30 — 7.50 — сніданок

7.50 — 8.15 — дорога до школи

8.15 — 12.30 — заняття в школі

12.30 — 13.00 — повернення зі школи

13.00— 13.30 —обід

13.30 — 14.30 — післяобідній відпочинок

14.30 — 16.00 — перебування на повітрі

16.00 — 17.30 — виконання домашніх завдань (через кожні ЗО — 35хв — пе­рерви на 5 — 10 хвилин/. Під час першої перерви — підвечірок

17.30 — 19.00 — перебування на повітрі. Заняття у спортивних гуртках 19.00 — 20. ЗО — вечеря, заняття улюбленими справами 20.30 — 21.00 — підготовка до сну 21.00—7.00— сон

ТЕМА 5. ГРА — НЕ ПРОСТО ЗАБАВА

І, Значення гри для загального розвитку дитини.

2. "Домашні" ігри.

3. Загальні правила ігор.

Шестирічний малюк пішов у школу Він уважно слухає вчителя, ви­конує його вказівки, оволодіває знаннями, але психологічно ще зали­шається дитиною, яка любить гратися. Тобто, зміна провідної у дошкільному віці ігрової діяльності на навчальну відбувається не зразу. а поступово. Гра допомагає школяреві включатися у навчання, ово­лодівати складною "професією" учня. Вона впливає на розвиток пам'ять мислення, уяви, сприяє процесу засвоєння знань, умінь і навичок збага­чує соціальний досвід дитини. Крім того, спільна гра з малюком має ще один важливий аспект: лише через спілкування з дитиною дорослий проникає в її душу, сприяє виникненню довіри і взаєморозуміння.

Вчені по-різному класифікують Ігри, творчі і з правилами сюжетно-рольові, дидактичні та ін. Ми поговоримо з вами про так звані "домаш­ні" Ігри. Ви можете гратися з дітьми годі коли відпочиваєте чи готуєте вечерю, йдете по вулиці або їдете в тролейбусі.

Наведемо деякі з них:

"Яке слово довше?"

- Зараз ми з тобою будемо порівнювати слова. Я назву два слова, а ти виз­нач, яке з них довше. Запам'ятай: порівнювати треба самі слова, а не ті речі, які ними називаються.

Хвіст — хвостик, черв'ячок — змія, кіт — котеня, ніж — голка, річка. — стрічка.

"Знайди зайве слово".

Дуб, сосна, бузок, ялина.

Капуста слива, картопля. морква.

"Що я задумала?".

— Я задумала якийсь предмет. Відгадай, що я задумала. Але для цього постав мені кілька запитань, які допоможуть тобі дізнатися про це.

"Хто більше скаже".

Позмагайтеся, хто з вас більше поставить запитань до одного і того ж об'єкта.

"Назви предмет".

— Назви п'ять предметів жовтого ( або іншого ) кольору; п'ять предметів з

-                              пластмаси: п'ять предметів, по пакових за формою ...

Загальні правила ігор

(складені на основі рекомендацій Нікітіних)

Гра повинна приносити радість і дитини, і дорослому.

Зацікавте дитину, але не змушуйте її гратися, не викликайте перенасичен­ня грою.

Всі завдання діти повинні виконувати самостійно

Завдання мусять бути посильними для дітей.

Більше хваліть за успіхи.

Не стримуйте рухову активність дитини, створюйте в грі невимушену об­становку.

Влаштовуйте змагання на швидкість вирішення Ігрових завдань.

ТЕМА 6. УМОВИ УСПІШНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У СІМ'Ї

(збори-лекція)

 1.  Сім'я — міцний і дружній колектив.

 2. Здоровий сімейний мікроклімат.

 3. До­вір'я у вихованні.

 4. Ставлення до найстарших членів родини,

 5. Єдність вимог всіх дорослих у ставленні до дітей.

Виховання дітей у сім’ї має в більшості випадків суб'єктивний харак­тер і залежить від рівня моральності і культури батьків, їх життєвих планів, ідеалів, вчинків, сімейних традицій тощо. Загальновідомо, що сім'я може сприяти формуванню всебічно розвиненої особистості або тормозити його.

Загальну для всіх формулу успішного виховання дітей у сім’ї дати не можна. Сьогодні ми поведемо розмову про основні умови виховання учнів, які можуть бути використані в кожній конкретній сім'ї з враху­ванням її особливостей.

 У народі кажуть, що гарна та сім'я, де виростають гарні діти. ! Іде справедливо. Адже врешті-решт долю дітей визначають не наші пре­красні поривання, мрії, слова, а загальний мікроклімат сімейного життя. його тональність, загальна спрямованість. Часто можна почути: "Дивіться, ніяких спеціальних цілей сім'я не ставила, а діти . виросли пре­красні". Гадаємо, що нічого випадкового тут немає Мабуть, батьки жили не заради дітей або заради себе, а жили всі разом цілеспрямованим і радісним життям маленького колективу, де всі люблять одне одного, нікому ніхто не зобов'язаний, де панує атмосфера взаємодопомоги, тепла, справжньої турботи. Це і є по-справжньому добрий педагогічний клімат. Діти, які ростуть у таких сім'ях, не помічають свого щастя, як повітря, яким дихають. Вони природно І гарно розвиваються, живуть, своїм багатобарвним життям, скороминучими бажаннями і мріями, їх розмови щирі, а сміх веселий і дзвінкий. Як писав видатний педагог К.Д.Ушинський, до глибокої старості залишаються у нас якісь заду­шевні зв'язки з тією сім'єю, з якої ми вийшли. Нам якось навіть важко уявити собі, що ці зв'язки уже розірвані назавжди.

Звичайно, добрі сімейні взаємини не виключають розбіжностей думок, суперечок. Але в дружній сім’ї їх розв'язують без роздратувань, приниження людської гідності, за будь-яких обставин тут не буде крику, взаємних образ, люди поважатимуть думку одне одного, цінуватимуть авторитет батька й матері, дідуся і бабусі.

У виступі на батьківській конференції директор СШ № 17м. Терно­поля В.Д. Лазарчук говорив про дітей, що виховуються у хороших сім'ях: "Правду кажучи, мені б дуже хотілося сказати, що такими їх ви­ховала школа. Але будьмо справедливі, бо школа, враховуючи її спе­цифіку, переважно переконує, спонукає, повчає., а сім'я — це невичерпне джерельце народної педагогіки, практична школа духовності дитини. І якщо в сім’ї здоровий мікроклімат, діти виховуються особистим прикла­дом батьків в дусі патріотизму і високої духовності.

Однією з умов успішного сімейного виховання є довір'я до дітей, на­дання їм самостійності. Якщо малюк бачить, що дорослі вірять в його сили, чесність, доброту, порядність, вірять в те, що він зможе переборо­ти труднощі в навчанні, виправити поведінку, то це довір'я окрилює йо­го, вселяє впевненість у своїх силах, породжує бажання стати кращим.

Для прикладу хочу порівняти такі дві ситуації. Одній  дитині мама каже: "Ти уже навчився самостійно контролювати час, тому можеш сам стежите за виконанням режиму дня. Я впевнена, що все буде добре: і уроки зробиш, і погуляти встигнеш. Нагодуй і пограйся з сестричкою. Я тобі повністю довіряю" В іншій сім’ї мати сварить сина за те, що він довго гуляв на вулиці, в той час коли давно пора виконувати домашні завдання: "Знову ти довго гуляв. Тобі говори-не говори — як в стіну го­рохом, нічого не допомагає.. Хіба таким можна довіряти?", Звичайно, в першому випадку у дитини підвищується почуття відповідальності - за свої справи. В другому — недовір'я може озлобити дитину, викликати впертість, небажання стати чемною. Часто в таких випадках малюку хочеться зробити щось на зло дорослим. Та найстрашніше, мабуть, те, що дитина сама опускає руки: "У мене і так нічого не вийде".

Помиляються ті батьки, котрі постійно в приклад своїм дітям став­лять їх ровесників (добре вчиться, гарно поводиться). Це оздоблює ма­люка. Краще проявити впевненість: "Я вірю, що завтра в тебе вийде краще. Подивись, і порівняй, як ти написав вчора і наскільки акуратніше -- сьогодні" Таке довір'я, як правило, підтягує дитину, сприяє самови­хованню, самовдосконаленню. Відверті, довірливі стосунки між батька­ми ! дітьми роблять мікроклімат сім’ї найбільш благополучним.

Характеризуючи умови успішного виховання дітей, не можна забу­вати про чуйне ставлення до найстарших членів родини — бабусі й дідуся. Нерідко в сім'ях з легкої руки деяких молодих батьків вкорінюється зневажливе ставлення до думок, порад дідусів  і бабусь. А вони ж прой­шли великий життєвий шлях, зробили багато для країни і для нас

особисто. Важко уявити, як радять їх такі грубі репліки: "Що ви розуміє­те?", "Хто вас запитує?" та ін.

Нерідко чуєш від батьків: "Ви не знаєте, який у нашої бабусі важкий характер. Вона нам тільки заважає виховувати дітей". У таких випад­ках, мабуть, треба і до себе бути критичним. Може й вам тепер не вис­тачає витримки. Адже був час, коли бабуся була конче потрібна і тоді не заважала. Спробуйте підрахувати, скільки щоденних турбот припадає на долю тих стареньких людей, які "нічого не роблять", а тільки догля­дають за домівкою. Деякі батьки повністю перекладають на них вихо­вання своїх дітей. Бабусі (особливо в містах) супроводжують першо­класників до школи, зустрічають після уроків (та ще й несуть портфелі, бо" діти перевтомлені уроками), годують, стежать, як малюк виконує уроки, готують вечерю. Численним і складним справам немає кінця. Ви ж на роботі спокійно працюєте, бо впевнені, що вдома все гаразд. То, можливо, варто критичніше поставитися до своїх висновків про бабуси­ну працю. У молоді роки ми мало замислюємось над власною старістю. та нам і важко це уявити. В одному можна бути впевненим: якщо змалку дитина відчуватиме, з якою повагою, чуйністю ви ставитесь до своїх батьків, це обов’язково позначиться і на ставленні до вас у зрілі роки,

У дитячої письменниці В. Осєєвої є мудре оповідання "Бабуся". По­слухайте уривок з нього:

"Прийшов до Бориса товариш. Товариш сказав:

-              Здрастуйте, бабусю!

Борис весело підштовхнув його ліктем:

-              Ходім, ходім! Можеш з нею не вітатися. Вона вже стара старушенція.

Бабуся обсмикнула кофту, поправила хустку і тихо поворушила губами:

—           Образити, що вдарити, приголубити — треба слова шукати.
А в сусідній кімнаті товариш казав Борису:

А з нашою бабусею завжди вітаються, ї свої і чужі. Вона у нас го­ловна.

Як це — головна? — зацікавився Борис.

-              Ну, старенька ... всіх зростила, її не можна кривдити. А чого ж ти
зі своєю так? Гляди, батько прочухана дасть за це.

—           Не дасть, — насупився Борис. — Він сам з нею не вітається.
Товариш похитав головою:

Дивно! Тепер старих усі поважають ... От в одних у нашому дворі дідусеві погано жилося, так йому тепер вони платять. Суд ухвалив. А   соромно ж як перед усіма, жах!

Та ми свою бабу не кривдимо, — зашарівся Борис. — Вона у нас ... сита і здорова.

Прощаючись з товаришем, Борис затримав його біля дверей.

—           Бабо, — нетерпляче гукнув він, — іди-но сюди!

—           Іду, йду! — зашкутильгала з кухні бабуся.

—           Ось, — сказав товаришеві Борис, — попрощайся з моєю бабусею.
Після цієї розмови Борис часто ні з того, ні з сього запитував у бабусі:

Кривдимо ми тебе? А батькам казав:

-              Наша бабуся краща за всіх, а живе гірше від усіх — ніхто про неї не піклується!

— Хто це тебе навчив батьків осуджувати? Гляди мені, малий ще! І розхвилювавшись, накидалися на бабусю:

-              Це, мабуть, ви, матусю, дитину підбурюєте? Якщо невдоволені нами, могли й самі сказати. Бабуся, м’яко всміхаючись, хитала головою. — Не я вчу, життя вчить. А вам би, дурненькі, радіти треба. Для вас син зростає! Я своє віджила на світі, а ваша старість попереду. Що уб'єте, те не вернете"

Ці мудрі слова згадуйте частіше.

Цінуючи думки старших у родині, варто турбуватися про єдність вимог всіх дорослих у ставленні до дітей. Головним є таке правил к ні за яких обставин не допускати в сім’ї різних дій, неузгоджених впливів, З нашої вини маленька людина часто вирішує такі проблеми, які їй не під силу, більше того, вони травмують її свідомість. Це стосується як дрібниць, так і вагомих справ. Скажімо, мати на прогулянці дозволяє купити морозиво, а бабуся категорично проти. Справа доходить до та­кої суперечки, що. нарешті, куплене морозиво не приносить хлопчикові ніякого задоволення. Або батько наполягає, щоб донька щоранку роби­ла зарядку, а мама, коли батько у відрядженні, шкодує дівчинку ("нехай поспить") і порушує заведений порядок. Якщо глянути критично, то в нашому житті таких, на перший погляд, "дрібниць" є чимало. Кінець кінцем саме вони найсильніше впливають на загальний тон буденного життя, визначають спокій і душевний затишок рідної домівки.

Єдність вимог, їх розумна послідовність, звичайно, вимагають від дорослих нервових зусиль, уміння поступитися власним бажанням. Чим раніше дитина звикає до усталеного життя, тим легшим воно буде з ча­сом і для вас, і для неї. Спільні турботи про долю дітей, звичайно, голов­не, що об'єднує батьківські зусилля на довгій і тернистій ниві життя. Тут не може бути місця свавіллю, егоїзму, дрібним розрахункам.

І, накінець, пам'ятайте, що виховання дітей в сім’ї - не особиста справа батька й матері, а справа великої державної ваги, тому що наші діти — це майбутнє України. Вони будуть творити історію. Наші діти - це майбутні батьки і матері, які теж будуть виховувати своїх дітей. Але й це ще не все: наші діти — це наша старість. Правильне виховання — це наша щаслива старість, погане виховання — це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед державою.

ТЕМА 7. ЗДІБНОСТІ. КОЛИ І ЯК ВОНИ РОЗВИВАЮТЬСЯ

1. Обговорення педагогічної ситуації.

 2. Виступ класовода.

Обговорення педагогічної ситуації,

— У мене, словом, зовсім незвичайна дитина. Повірте. я не перебіль­шую. Йому зараз шість років, а він уміє швидко читати, швидко лічити у межах тисячі, знає майже всі держави світу, швидко. без запинки може назвати видатних державних діячів у країні та за рубежем. Прочитає вірша і зразу ж його запам'ятає. Мене це дуже турбує.

— Що ж саме? Великі здібності?

~ Ні, що ви! Я вважаю, що йому нічого робити в першому класі. Чи не можна дитину відразу ж дати до другого класу? Адже він буде нудьгува­ти в першому класі, обганяти ровесників. Для чого ж втрачати рік?...

1. Як ви вважаєте, чи буде перший рік навчання в школі для такої дитини втраченим?

2. Що, крім знань, набуває дитина в школі?

Чи можуть слова матері бути свідченням великих здібностей дитини?

За якими ознаками можна судити про наявність в учня  здібностей?

Як пов'язані між собою наполеглива праця і розвиток здібностей?
Наведіть приклади.

Проаналізуйте поведінку, звички, інтереси вашої дитини. Якої ви думки про й  здібності?

Виступ класовода.

. Під здібностями психологи розуміють такі індивідуальні особливості людини, які не зводяться до наявних знань, умінь і навичок, але сприя­ють легкості і швидкості їх здобуття. В основі розвитку здібностей ле­жать деякі вроджені особливості, які називають задатками.

Вчені стверджують, що кожна людина має певні здібності Важливо вчасно помітити їх прояви і створити належні умови для розвитку.

Здібності розвиваються у процесі діяльності. Однак, якою б здібною людина не була, вона навряд чи зможе досягти великих  успіхів у праці, якщо не привчена працювати наполегливо і добросовісно.

Характерна риса молодших школярів — широта і несталість Інте­ресів. Тому завдання дорослих полягає в тому, щоб не ставити перед со­бою мету виховати вундеркінда, а дбати про загальний розвиток дити­ни, пробуджувати інтерес до різних видів діяльності та залучати малюка до участі в них.

ТЕМА 8. БАТЬКО ЯК ВИХОВАТЕЛЬ

(педагогічний практикум)

1. Бесіда вчителя з батьками.

 2. Обговорення педагогічної ситуації.

 3. Слово вчи­теля до батьків.

Обговорення з батьками таких питань:

Чим у своїй дитині ви можете пишатись, що ви в ній виховали самі?

Які недоліки бачите у вихованні сина чи доньки і як намагаєтесь їх виправити?

Як допомагаєте дитині у навчальній діяльності?

Чим займаєтесь з дітьми у вільний час?

5.            Які позитивні зрушення у вихованні своєї дитини ви помітили останнім часом?

6. Хто зіграв у цьому провідну роль (батьки, вчитель, то­вариші тощо)?

Обговорення педагогічної ситуації.

Перед початком навчального року я вирішив повторити у сином Сергієм дещо з пройденого матеріалу. Диктую із тогорічного зошита текст: "Одного разу Ігор впіймав велику щуку. Хлопчик відніс щуку сусідці. Тітка Поля старенька і живе одна".

Написав Сергій і говорить, усміхаючись. "Який дурний! Впіймав велику щуку і віддав чужій тітці"". — "А пам'ятаєш, весною ми з тобою, наловили багато риби і теж віднесли сусідці Марії Тимофіївці?" — "Так там були одні йоржі і окуні. Ма­ма псі пальці поколола і не захотіла більше чистити решту" ... Треба признатись, я розгубився. Задав він мені задачку. Виходить, щось упущено, непомічена... Ми з сином довго говорили. Здається, зрозуміли один одного.

Що, на вашу думку, батько пропустив у вихованні сина?

Про що б ви поговорили з сином (донькою) в подібній ситуації?

Чи задавали вам діти подібні питання? Які?

Слово вчителя до батьків.

Роль батька у вихованні дітей особлива. Кожній дитині хочеться, щоб її батько був людиною сильною, справедливою, яскраво виявленою, мав почуття відповідальності. Якби кожен батько знав ? зрозумів, яку ве­личезну потребу в ньому відчуває дитина, як вона хоче щоб поруч був мудрий, мужній мужчина!

З цього приводу В.О.Сухомлинський у своєму творі "Слово до батьків" наводить ряд переконливих прикладів. Ось один із них: "... учи­лися в нашій школі дві подружки-другокласниці. У однієї з них — На­талі не було батька. Коли дівчина була маленькою, вона часто питала в мами, де батько. Мати мовчала, а одного разу розплакалася... Ставши школяркою, Наталя більше ніколи не питала про батька. У її подружки Насті були і мати, і батько. Якось прийшла в гості Настя до Наталі й запитала: "Де твій тато?" Дівчині соромно було ска­зати, що в неї немає батька, і вона відповіла: "Мій тато льотчик. Він літає ... і дома буває рідко". З грошей, які мати давала на обід, Наталя щодня відкладала по кілька копійок. Одного разу сіла в автобус, поїхала в місто й купила картуз льотчика ... Коли в щоденнику дівчини з'являли­ся незадовільні оцінки, вона говорила подружкам: "Ой, а що мені тато мій скаже ..." У цих словах чувся не страх, а гордість ...

Наталя виросла. У неї тепер своя сім'я: чоловік І дві дочки. Пам'ятаю. у день, коли молода мати вперше привела до школи свою старшу дочку, вона розповіла:

- Ви не уявляєте, як потрібний був .мені в дитинстві батько. Я ство­рила його в своїй уяві. Так легше було жити. Батька я уявляла добрим. але суворим, вимогливим. Хотілося, щоб він узяв коли-небудь мій що­денник і сказав: "Ну, що там у тебе, дочко? ..." Особливо тяжко було, ко­ли я хворіла. Як чекала я, що підійде до ліжка великий, сильний мужчи­на, покладе руку на голову і порадує: "Нічого, дочко, скоро виду­жаєш ..."

Наше завдання полягає в тому, щоб у виховній роботі з дітьми спи­ратися на незаперечність батьківського авторитету; вчити бачити і від­кривати у своєму батькові ті риси, які створюють неперехідні людські цінності — гордість і гідність сім'ї. Василь Олександрович стверджує, що пізнання моральних багатств у власному батькові —незамінні уроки громадянської честі. З цього приводу можна навести багато прикладів.

Коли закінчився навчальний рік: батько сказав Василькові:

Сьогодні поїдемо на наше з дідусем поле, синку.

Хіба у нас є своє поле? — спитав син.

 Є

Добиралися довго: поїздом, автобусом. Нарешті, досягла лісу. Вздовж узлісся побачили широке рівне поле, на ньому колосилася пшениця.

— Це наше поле. — сказав батько. — Тут твій дідусь бився з фашистами. Вибили вони звідси ворога. На цьому полі — його кров ... Он під тим горбком він лежав поранений ... А після війни я ще зовсім молодим працював тут з односельця­ми, щоб виростити пшеницю і дати виснаженим війною людям в достань хліба.

Замислено, суворо, зовсім по-новому дивився син на поле, яке досі здавалося йому звичайнісіньким.

Можливо, саме в цю мить зрозумів хлопець, що означає служити своєму народові. 1 тут же побачив у дідусеві і батькові вірних захисників Батьківщини, чесних і працьовитих людей. Якщо кожний син стане, як Василько після відвідання такого поля, дивитися на батька закоханими очима. — не буде місця неслухняності, неповазі.

А ось другий приклад:

"... Іде урок. Учителька по черзі запитує першокласників про їх батьків. Літи відповідають, учителька записує. Почувши запитання про батька, звернене до сусіда по парті. Петрик зблід.

Виявилось, напередодні, повертаючись зі школи, хлопець зустрів свого батька біля чайної. Схилившись на паркан, той дивився на дорогу п'яними очима ...

У полі гув трактор, світило сонце. Світ здавався щасливим і спокійним. Але хіба може бути щасливою хоч одна людина, поки маленький Петрик плаче над п'я­ним батьком, а потім, чекаючи запитання вчительки, обливається холодним по­том? Чи завжди ми замислюємося про те, що в такі хвилини ламається віра ма­ленької людини вусе світле, радісне ...?" [58, с. 503].

Пам'ятайте, що дитина щаслива тільки тоді, коли вона вірить. Не­слухняність, зухвальство, грубість — усе це виникає в дитячій поведінці саме в ті моменти, коли ламається віра в найдорожчу людину — батька.

Якщо говорити про громадянське обличчя батька, про його здатність стати зразком для дітей, то вимірюється це, насамперед, обов’язком бути відповідальним за своїх дітей. А міра синівської слухняності, дисципліни, в свою чергу, визначається мірою батьківської відповідальності.

Знайте, шановні батьки, і пам'ятайте, що діти переживають ваше падіння як своє особисте горе, сприймають вашу радість, як свою. Бе­режіть дитячу душу і всіляко зміцнюйте віру в людину.

ТЕМА 9. ЯК ОРГАНІЗУВАТИ ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК ДІТЕЙ

(спільні збори батьків і учнів в кінці навчального року)

1. Вручення батькам папок-подарунків.

 2. Виступ класовода.

3. Звіт батьківського комітету про роботу за рік.

У зв'язку з тим, що знання шестирічних першокласників не оціню­ються балами і вручити батькам традиційні табелі з оцінками за рік учитель немає можливості (а вони хочуть знати, які успіхи дитини в школі), радимо, використовуючи рекомендації Ш.О.Амонашвілі [4, с. 190—193], підготувати для кожної сім’ї папку-подарунок. Головна мета підготовки таких папок полягає в тому, щоб проілюструвати бать­кам, чого навчились учні, дата корисні поради щодо організації нав­чання і виховання дітей в умовах сім’ї.

Титульну сторінку папки-подарунка кожен першокласник барвисто

оформляє і підписує: "Дорогим батькам від            ".

. У папку варто покласти: характеристику на учня, перші зошити з письма, математики, складені дитиною казки або оповідання, малюнки, аплікації, різноманітні коробки, записи на окремих листочках типу: "Чого я навчилась на уроках рідної мови", "Що я знаю з математики", "Що я знаю про своє місто або село", "Що я знаю про Україну" тощо.

Характеристика на першокласника може бути такого змісту:

"Іринка добра і трудолюбива дівчинка. Товариші по класу люблять її. Вона санітарка в нашому класі. Коли з друзями щось трапляється і потрібна допомога, вона тут же любовно це робить. Іринка знає багато казок, легені! : вміє цікаво їх розповідати. Але їй необхідно позбутися, звички говорити "ммм'' в паузах між сло­нами І фразами. Дівчинка читає цілими словами, розуміє прочитане. Нас тішить,

що вона відвідує дитячу бібліотеку і прочитала вже п'ять книжок. Пише добре, але ми радимо їй стежити за нахилом букв. Вміє свої враження вислювлювати письмово. Ті казку "Про що думає квіточка що розцвіла на підвіконнику" ми чита­ли в класі. Іринка пам'ятає, які поради  дали її товариші. Дівчинка навчилась розв'я­зувати математичні приклади і задачі, гарно креслить геометричні фігури. Особ­ливо любить вона уроки трудового навчання її коробки з паперу, вишивки де­монструвались на шкільній виставці і дуже сподобались дітям. Іринка — учасниця шкільного фольклорного колективу "Незабутнє". Радимо їй за літо навчитися швидко читати, навправлятися у каліграфічному письмі, допомагати мамі догля­дати маленьку сестричку . Іринко, вітаємо тебе з переходом у 2-й клас. Там чекають на тебе цікаві і важливі справи."

Кожна дитина кладе гарно оформлену папку на парту, а батьків за­прошує сісти на своє місце, шоб вони побачили дарунок-сюрприз.

Учитель вітає батьків і дітей із закінченням навчального року, ко­ротко підводить підсумки роботи і, вказуючи на папки-подарунки. го­ворить про те, що вони є своєрідним звітом дітей про навчання. Ознайо­мившись з папками, батьки зможуть уявити, як жили діти в школі, що робили, як розвивались, чого навчились. v чому просунулись вперед: прочитати поради класовода :для подальшого виховання учнів.

Цей день у сім’ї варто зробити святковим. Всім членам сім’ї варто сісти за стіл, уважно переглянути дитячі роботи, прочитати вголос ха­рактеристику; потім поговорити про те, чим потішила їх дитина, як во­на пише, чигає, малює, рахує і, взагалі, якою стала вже дорослою.

Разом з тим бажано повести мову про те, чим І як допомогти дитині, щоб росла вона життєрадісною, доброю І трудолюбивою. На цій сімей­ній раді ні в якому разі не можна сварити малюка за допущені неохай­ності і помилки в роботах. Батьки повинні пам'ятати, що все це дитина робила з великою любов'ю і відповідальністю, а цими зразками вона продемонструвала ті можливості, яких досягла на даному етапі свого розвитку.

Звіт батьківського комітету про роботу за рік.

Проаналізувати, як батьки допомагали класові. Які займались педагогічною освітою, виконували рекомендації щодо поліпшення вихо­вання дітей у сім’ї. Окремим батькам можна винести подяку, вручити грамоти тощо.

Учитель дає поради, як організувати літній відпочинок дітей, і вру­чає дітям пам'ятки-накази "Пам'ятай, що і влітку ти учень" (в основу наказів лягли заповіді народно-християнської моралі).

Наказ перший. Люби скою мову, свій народ, свою Батьківщину. Де б не був ти, дізнавайся про Ті історичні місця, людей; навчись їхніх пісень, ігор, казок, ле­генд. Про Що дізнаєшся, намалюй і напиши, а у вересні розкажеш друзям. Прочи­тай рекомендовані книги.

Наказ другий. Шануй батька свого і матір свою. Завжди пам'ятай, що во­ни дали тобі життя, годують і одягають тебе і дуже хочуть, щоб ти виріс доб­рою людиною. В усьому старайся допомогти їм. поводься, так, щоб батьки тіши­лися і пишалися тобою.

Наказ третій. Захищай слабших, турбуйся про молодших і старших. Сміливо  заступайся за слабших. Допомагай молодшим. Будь ввічливим.

Наказ четвертий. Будь правдивим і справедливим, працьовитим і скромним. Друзки з дітьми, але не бійся сказати товаришеві про його негарний вчинок. Допо­магай дорослим.

Наказ п'ятий. Стережися злого, роби добро. Старайся ні словом, ні вчинком не чинити людям прикрості. Щодня роби зарядку, дотримуйся режиму дня. Дру­жи :І сонцем, водою і повітрям.

Наказ шостий. Бережно стався до рідної природи, примножуй Ті багатства. Охороняй природу, бери участь у роботі зелених патрулів. Перебуваючи в селі, працюй на городі, доглядай за домашніми тваринами. Разам з дорослими збирай лі­карські рослини, монтуй гербарії І колекції. Читай, малюй, грайся, співай, загарто­вуй своє  тіло, а у нерест розкажи про це на дитячому ранкові "Як я провів літо".
Матеріали скановано з книги "Батьківські збори в початковій школі"